burunduq | Максим "Далi" Кривцов

Фонд імені Максима Кривцова

Я ніколи не боявся стоматолога
піти лікувати зуби я сприймав
як прояв сміливості
лицарський подвиг
за який отримував винагороду
тістечко «Карпати» з кондитерської
на проспекті
правда
мусив почекати декілька годин
найважчих годин у житті.

Так само я з високо
піднятою головою
йшов здавати кров з пальця
за що отримував чупа-чупс
зі смаком полуниці
це ж не зуби
можна.

Тепер світ забирає нашу кров
і не запитує
у винагороду забирає сни
замальовує все навколо у темряву
викрадає тіло
і ніяких вам чупа-чупсів.

Я дивлюся на сонце
сонце дивиться на мене
мовчки
та я програю в дивоглядки.
Війна забирає твій одяг
твої речі
вазони
квартиру
грядку
на якій росте м'ята й троянди
твій старий диван
вона
стирає тебе
як стираються шипи у базарних
кедах.

Вона вириває з тебе життя
наче хворі зуби
і ніяких там тістечок
інший ти
ходиш по кімнатах замкнутої ззовні
на замок квартири
і все чекаєш
поки хтось
хто має ключі
відчинить
поки хтось
ти.

А поки
ти дихаєш порожнечею
раз за разом вправний хірург війни
вириває хворі зуби
і сонце
сонце постійно спостерігає за тобою
мовчазне й непорушне
як пам'ятник.

Максим Кривцов