burunduq | Свобода — це найвища цінність. Iryna Tsybukh. Letter

Natalia Mazina
June 1 2026 at 4:18am

Сьогодні Телеграм підказав іменинницю. Вітайте, 28 років. Іра Цибух.
А іменинниця не виходила на зв'язок дуже давно.
Вона загинула на фронті два роки тому.
Іра Цибух була студенткою мого чоловіка і саме він підказав написати про неї.
Ми говорили про 88 днів війни ( тоді це здавалося ого) і про Госпітальєрів, про яких я ніколи не чула до цього.
Іра, позивний Чека, вразила цілісністю і дорослістю, вона знала те, до чого я не дійшла у свої тодішні 46.
Я не знаю, які слова казати про цю дівчину, їх так багато казали інші про неї, багато написано хорошого. І все правда.
Знаю одне - її не забуде ніхто, хоч хоч раз з нею бодай поговорив, чи її почув.
Така вона людина.
З днем народження, дівчино!
Вчора ми були на концерті гурту "Мова", присвячено дню Києва, і солістка виконала пісню, одну з десяти, яку Іра заповіла співати на своєму похороні.
"Весна і Ти".
І зал встав. Це була присвята всім полеглим за нашу свободу.
Але не всі. Я сиділа зверху і мені було гарно видно, що душ 15-20 сидять.
Дорогою додому ми з чоловіком намагалися придумати, хто ці люди, але так і не придумали.

***

Наведу лист Іри, які вона написала незадовго перед смертю:

"Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мине час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя. Тому не гайте час на страждання, живіть далі.

Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 рік, ми з п'ятим екіпажем працюємо для розвідки 80 бригади, на фоні грає Dream on від Aerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист.

Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось, і ця свобода більше не має ніякого змісту. Сьогодні й навіки мені все одно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.

Свобода — це найвища цінність. Усі, скоро 25 років, минали часто в комплексах і страхах. Але найчастіше цьому шуму не було місця перед моєю свободою. Найбільше, за що хочу сказати дякую собі, батькам, брату, рідним та друзям, дякую, що дозволяли мені бути вільною, жити те життя, яке хочеться.

Повномасштабна війна змусила перестати бути рабом страхів. Сьогодні, на жаль, не вдалося звільнитись повністю, але, сподіваюсь, у мене все вийде. Цей лист тому допомога.

Щоб мати свободу, треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати, хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. Маючи відповідь на ці запитання, найважливіше залишається йти. Сьогодні тут, на Донеччині, я на шляху, тут є собою і роблю те, що хочу. Насправді більше нічого не має значення, тому цей лист додається так просто — у цей момент, як і у той коли це станеться, мені не шкода померти, бо нарешті живу те життя, яке б хотіла. Не лукавитиму, щоб відчувати цю неодмінну, істинну волю, доведеться пройти ще не один сеанс терапії, страхів і сліз.

Сьогодні усе позаду, моє життя закінчилось і мені важливо було пройти його гідно: бути чесною, доброю, люблячою людиною. Сьогодні ми працюємо для героїв, і це гарна змога підтвердити свої цінності — бути дійсно тою людиною.

Дякую кожному, хто любив і підтримував мене. Не сумуйте за мною, життя дуже коротке, якщо воно продовжується після смерті, то побачимось.

Брате, не журись, що на твої 17 перестала за тебе переживати. Сьогодні у тебе була перша екскурсія княжим Львовом, пишаюсь тобою. Ким би ти не вирішив бути сьогодні, довіряй собі, чуй себе, люби себе, живи собі своє щасливе життя. Якщо матиму можливість, підтримуватиму тебе з неба. Але це не має значення, поки я жива, ми любили одне одного, були чудовим братом і сестрою, це були гарні часи, хай ці спогади зігрівають тебе, мотивують, але в жодному випадку не засмучують.

Щоб мати силу бути вільною людиною, треба бути сміливим. Бо тільки сміливі мають щастя, і краще ж вмерти біжучи, а ніж жити гниючи. Будьте гідними подвигів наших героїв, не журіться, будьте сміливими!

Цілую, ваша
08.04.23 Донеччина".

Iрина Цибух